Вівторок, 30 Квітня, 2024
Home Blog Page 2

Трендове взуття для дітей та дорослих: де придбати?

0

Незважаючи на величезний асортимент взуття для дорослих та дітей, який пропонує сучасний ринок, не так легко відразу знайти ту ідеальну пару, яка забезпечить максимальний комфорт упродовж усього дня. Важливо ретельно вивчити пропозиції різних брендів, аби придбати найкраще. Тому у нашій статті ми поділимось найпопулярнішими бренднами дитячого зимового взуття і розповімо, які моделі жіночого взуття є найбільш актуальними в цьому сезоні.

Найпопулярніші бренди дитячого зимового взуття

Якщо ви шукаєте зимові черевики на хлопчика, які відповідають високим стандартам якості та забезпечують максимальний комфорт і захист ноги від холоду, вологи та інших несприятливих умов, рекомендуємо ознайомитися з найпопулярнішими брендами, асортимент яких включає широкий вибір взуття:

  • ECCO. Це доволі популярний бренд в усьому світі, який пропонує чималий вибір зимового взуття для хлопчиків. Асортимент складається переважно з моделей на кожен день. Виробник гарантує високу якість взуття, міцність та стійкість матеріалів і довговічність.
  • Timberland. Для поціновувачів класики, стилю та комфорту бренд Timberland є чудовим вибором. Рекомендуємо оглянути дитячу колекцію, щоб переконатися, що це відмінний варіант взуття на зиму.
  • Geox. Це про зручність, практичність та комфорт. Взуття бренду відрізняється лаконічним дизайном, універсальністю та максимально високою якістю. Для хлопчиків взуття Geox є чи не найкращим варіантом на зиму.
  • Skechers. Для особливо активних хлопчиків взуття Skechers — це знахідка. Спортивний дизайн та спеціальні фасони взуття забезпечують максимальний комфорт та безпечне ходіння на різних поверхнях.
  • Kappa. Це культовий бренд, який також пропонує окрему лінійку дитячого зимового взуття. Kappa завоював любов та популярність користувачів завдяки високій якості свого взуття та унікальному дизайну, який не зрівняється з жодними іншими моделями.

Ознайомитися з асортиментом зимового взуття для хлопчиків вищеперечислених брендів ви можете на сайті магазину INTERTOP. 

Осіннє взуття для жінок: найпопулярніші моделі цього сезону 

Якщо ви шукаєте осіннє взуття жіноче, але широкий асортимент буквально викликає запаморочення, пропонуємо ознайомитися з найпопулярнішими моделями взуття, які є найбільш актуальними в цьому сезоні:

  • Ботфорти. Високі чоботи часто виготовлені зі шкіри або замші, ідеальні для теплих та прохолодних осінніх днів. Моделі на каблуках або на плоскій підошві ніколи не втратять своєї актуальності.
  • Челсі. Стильні та зручні чоботи з еластичними вставками з боків. Часто виготовлені з гладкої шкіри або замші. Ідеальний вибір для повсякденного взуття.
  • Кросівки з натуральних матеріалів. Кросівки відмінно захищають від вологи, а також забезпечують комфорт та стиль у вологу погоду. 
  • Лофери. Це взуття відрізняється особливим лаконічним дизайном, при цьому лофери є максимально комфортними. Вони підходять для офісного або повсякденного використання.
  • Черевики. Асортимент жіночих осінніх черевиків безмежний. Є моделі різних фасонів, матеріалів та дизайнів. Однак це найбільш практичне взуття на осінь, яке ніколи не втратить своєї актуальності.
  • Чоботи на шнурівку. Модель, яка завжди в тренді. Вибирайте серед різних висот та дизайнів, щоб знайти ідеальний фасон для вас.

Не знаєте де придбати стильне, якісне та недороге жіноче осіннє взуття? Рекомендуємо завітати на сайт магазину INTERTOP та підібрати ту модель, яка забезпечить максимальний комфорт, зручність та практичність у холодну пору року. INTERTOP пропонує величезний вибір взуття різних брендів, тому ви гарантовано знайдете свою ідеальну пару.

Завершення ери фіакрів, або як у Чернівцях автомобіль з’явився

0

Дев’ятнадцяте століття – час розквіту та активної розбудови Чернівців. У той же час до Чернівців приїжджає чимало знаті та інтелігенції, гуртуючись довкола серця Буковини. Активний розвиток міста був просто неможливим без появи громадського транспорту, пише сайт chernivtsi-future.com.ua.  

Так у Чернівцях, відповідаючи на потреби часу та суспільства, з’явилися предтечі сучасного громадського транспорту – фіакри. Що це був за транспорт та про появу перших автомобілів на галасливих вуличках міста – читайте у матеріалі нижче. 

Дорогі та неохайні, або чому фіакри у Чернівцях були приреченими 

Фіакри

Вперше фіакри виїхали на вулиці міста 1838-го року, коли візник Марціан Юркевич дав початок розвитку цього транспорту у Чернівцях. Не маючи жодної альтернативи, фіакри дуже швидко набрали популярності серед міщан і користувалися попитом, через що їх кількість дуже стрімко зростала. 

Щоправда, відсутність конкуренції серед транспорту негативно впливала на візників. В архівних даних та старих газетних статях можна знайти інформацію про те, що чернівчани частенько нарікали на роботу транспорту – мовляв, візки були неохайними та брудними, а ще – дорогими. Далеко не кожен чернівчанин міг собі дозволити таку поїздку навіть на муніципальному транспорті, що вже й казати про перевезення у приватних візників, які теж тоді почали з’являтися у місті. 

Монополію на громадський транспорт у чернівецьких візників на фіакрах забрало двадцяте століття – з його початком у місті розпочали курсувати перші трамваї, яким не судилося “дожити” до сучасності, проте які почали витісняти фіакри з вулиць Чернівців. Приблизно у той же час з’явилися омнібуси – каретний транспорт на кінній тязі, який міг одночасно перевозити кількох пасажирів. 

Трамваї разом з “новацією” у вигляді омнібусів швидко здобули свою популярність серед чернівчан і згодом змогли повністю покривати потреби міста у перевезеннях. Існують навіть свідчення про те, що візники фіакрів влаштували справжню війну проти муніципалітету та проти своїх конкурентів – псували трамвайні вагони та карети омнібусів, кидали у них камінням та грязюкою. 

Щоправда, всі ці зусилля були даремними. 

Поява першого автомобіля на вулицях Чернівців 

Справжнім проривом у прогресі та розвитку Чернівців стала поява першого автомобіля. Появу цього виду транспорту датують 1906-м роком, цим же роком датують і появу першого “поштового автомобіля”. 

Спершу автомобілі, звісно ж, дозволити собі могли не всі. Це була дорога превілея, якою могли користуватися лише представники заможної верстви населення.  

На заваді розвитку цього транспорту стояв поганий стан вулиць, однак і це муніципалітет доволі швидко вирішив – через кілька років відкрили перший автомобільний шлях, який вів до Садгори. Візників на фіакрах, фактично, поставили в нелегкі умови існування – щоправда, вони не збиралися це “ковтати”. 

Поява автомобілів у Чернівцях спровокувала початок нової війни – цього разу це була боротьба між перевізниками та водіями автомобілів, яку оголосили перші. Вони нерідко влаштовували бійки та провокували конфлікти, намагаючись витіснити неминучий прогрес з Чернівців.  

Прогрес автомобілів у Чернівцях таки був неминучим, бо вже через кілька років після їхньої появи з’явився новий різновид транспорту – громадське маршрутне таксі. Маршрутне таксі було набагато дешевшим задоволенням для міщан, а ще – було вигідним вирішенням для муніципалітету, який не мусив піклуватися про налагодження рейок, електричного обладнання чи закупівлі дорогих вагонів для трамваю.  

Відома і дата першої аварії, спричиненої рухом автомобілів у Чернівцях, – 1914-й рік, коли водій зіткнувся із підводою. 

Як на Буковині виготовляють скрипки

0

У Чернівецькому регіоні проживає чимало майстрів різних ремесел. Одним з них є Володимир Солоджук, який виготовляє скрипки. У цьому матеріалі на сайті chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про діяльність буковинця.

Любов до мистецтва

Володимир Солоджук зацікавився музичними інструментами ще у юності. У шкільні роки його дуже манила скрипка. Свій перший інструмент хлопець відремонтував самотужки. Щоправда, тоді скрипка була дитячою. 

Вже у зрілому віці Володимир більш серйозно захопився скрипковою майстерністю. Спочатку це було лише хобі. Першим виробом буковинця була сувенірна скрипка. Але вона повністю до деталей була схожа на дорослу. Тоді це наштовхнуло Володимира на думку створювати справжні музичні інструменти. До чоловіка часто звертались місцеві жителі, аби він полагодив їм смичок, а то й цілу скрипку. 

Спочатку буковинець виготовив понад 10 скрипок. Вироби вийшли вдалими. Одну зі скрипок придбав артист з філармонії. 

Початок скрипкової майстерності

Після виготовлення перших скрипок Володимир ще тривалий час працював на заводі. Почалось скорочення і чоловік зрозумів, що хоче займатись іншим ремеслом. Після закриття заводу економіст та технар з головою поринув у майстрування музичних інструментів. 

У цей період у Чернівецькій філармонії з’явилась вакансія фахівця з налагодження органу. Володимир вирішив спробувати свої сили і запропонував свою кандидатуру. Тоді чоловік закінчив курси у філармонії і от вже протягом багатьох років співпрацює з нею. 

Володимиру Солоджуку випала нагода навчатись в Італії. Місцева влада виділила йому кошти на це навчання. Скрипкової майстерності чоловіка навчав Олександр Крилов. Здобував знання Володимир у невеликому італійському містечку Кремона, яке у свій час відкрило світові видатного музичного майстра Антоніо Страдіварі. 

Протягом двох місяців Володимир працював над власним інструментом. Для чоловіка вона звучала італійською мелодією. Цю скрипку продав учитель, адже він вже здобув собі на той час ім’я і мав змогу запропонувати її дорожче. 

Діяльність на Буковині

Повернувшись в Україну, Володимир розпочав на практиці застосовувати здобуті знання. Під час роботи найважливіше обрати якісний матеріал для майбутнього виробу. Адже від цього залежить звучання скрипки. Різні частини інструмента виготовляють з різних порід дерева. Тож немає якогось одного виду деревини, яка б чудово підходила для виготовлення скрипки. Кожен з них має свої унікальні властивості. До прикладу ялина проводить звукову хвилю найшвидше за весь матеріал, а от клен вважається твердою породою, яка має властивість утримати натяг струни приблизно 27 кг протягом 300 років. Тож Володимир надає перевагу саме цим двом породам. На думку буковинця, українська ялина є найкращим деревом у світі. Адже воно дуже цінне. Навіть існує гіпотеза, що Страдіварі виготовляв свої скрипки саме з карпатської деревини. 

У своїй майстерні Володимир зберігає лише пилку. Інших інструментів у нього немає, адже він все робить вручну. Виріб створюється на звук. Буковинець дотримується 300-річної технології виготовлення. Чоловік вважає, що у наш час багато хто пробує технологізувати процес, але тоді втрачається цінний контакт з деревом. 

Володимир Солоджук поділився, що скрипкова майстерність в Україні не є дуже популярною. Але попри це раніше працювало чимало фахівців з цього ремесла. До прикладу, в Івано-Франківську проживав скрипковий майстер, який вважався одним з перших у цій царині.  

На думку буковинця, саме музика є важливим елементом становлення особистості. Адже вона здатна наштовхувати й надихати на нові звершення. 

Як буковинець майструє дерев’яні літаки

0

У 1903 році в небо злетів перший у світі літак. Це був “Флаєр”, якому вдалось протриматись у небі 59 секунд і пролетіти 260 метрів. Століття потому буковинець Леонід Ковальчук розпочав власноруч будувати літак. У цьому матеріалі на chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про діяльність цього майстра. 

Покликання 

За освітою Леонід економіст. В юності чоловік дуже прагнув вступити до авіаційного училища, але не судилось. Згодом протягом багатьох років Леонід Ковальчук майстрував повітряні судна в Африці, навчав інших авіамоделюванню. У зрілому віці йому вдалось здійснити свою мрію – опанувати пілотування. Це була одна з найщасливіших митей у життя Леоніда. Тоді він отримав посвідчення приватного пілота.

Захопився авіацією Леонід ще у дитинстві. Коли йому було шість років, він став свідком посадки літака АН-2. Це його так вразило, що юнак “захворів” літаками на все життя. 

На рідній Буковині Леонід працює над дерев’яним біпланом. У 2003 році буковинець розпочав свою роботу. На цю справу його надихнув британський двомісний біплан “Де Гевілленд”. У 1925 році його розробив англійський конструктор. У ті часи це був дуже популярний літак, який використовували для приватних польотів. 

Майстрування літака 

Для будівництва літака Леонід власноруч виготовляє усі деталі. Основним матеріалом є карпатська сосна, а також авіаційна фанера. Кожна деталь забирає у чоловіка чимало часу та сил. Тож робота розтягнулась на роки і стала сенсом його життя. 

Свій літак Леонід будував за чіткими правилами. Чоловік також радився з авіаконструктором з Харкова. Ковальчук вважає його своїм ідеологічним наставником. У Харків буковинець возив окремі деталі, аби почути думку іншого майстра. Проєкт його літака практично повністю збігся з оригінальним кресленням конструктора Де Гевілленда. 

Леонід планує, аби злітна вага літака не перевищувала 700 кілограмів. Він має бути багатофункціональним. До прикладу літак може бути тренувальним, де парашутист легко зможе здійснити стрибок з передньої кабіни. Також на цьому аероплані можна транспортувати поранених бійців. Адже авіація такого типу стала в пригоді під час Другої світової війни. 

Значним плюсом є те, що літак досить компактний. При майструванні Леонід зробив все так, аби аероплан мав чудову властивість займати мало місця. Усе це завдяки тому, що його крила можуть складатись. У результаті літак можна буде легко перевозити автошляхами. Цьому залізному птахові потрібно лише 50 метрів злітної смуги, щоб опинитись в небі, і 100 метрів, аби приземлитись. 

У 2018 році розпочалось фінальне будівництво літака. Леонід планував встановити потужний бак для того, аби легко долати великі відстані. А першим своїм маршрутом визначив Чернівці-Суми. Процес майстрування затягнувся на стільки років через брак часу, а також через місцеву владу. До Леоніда дійшли чутки, що на місці його майстерні хочуть збудувати дитячий садок. 

Гурток

Окрім літакобудування, Леонід ще займається гуртком повітряних зміїв. Він навчає дітей моделюванню та конструюванню транспортної техніки. Учні роблять паперові літаки, які потім запускають в небо за допомогою невеликої рогатки. Також діти майструють моделі човнів, пароплавів, автомобілів, танків і вітрильників. 

У власній майстерні Леонід зберігає колекцію різноманітних транспортів. Серед експонатів є модель першого в світі рейсового автобуса, а також декілька моделей ретрокарів. Також у чоловіка є зменшена копія трьохпалубного пароплава “Вестерн рівер”, який колись курсував по Міссісіпі. Усі експонати з власної колекції Леонід намагається відтворити разом з вихованцями гуртка. 

Як буковинська родина створює маски на Маланку

0

Свято Маланки є важливою подією для буковинців. До нього готуються впродовж усього року. Це свято за новим стилем святкують 31 грудня у день Преподобної Меланії. У місті свято Маланки також називають Переберією. У інших регіонах України це Щедрий вечір. У цей день заведено щедрувати, а також “водити козу”. У цьому матеріалі на chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про традиції святкування Маланки у Вашківцях і про те як одна родина створює маски на цю подію.

Історія Вашківців

Протягом декількох століть Буковина була під владою різних країн та князівств. У 19 столітті Вашківці перейшли під впорядкування барона Петрино. Саме він став важливою постаттю в розвитку вашківецької Маланки. 

Місцеві мешканці пригадують, що барону дуже були до вподоби місцеві традиції та святкування, зокрема й Переберія. Йому подобалось, що на це свято жителі перебираються у різноманітні костюми. Петрино так захопився Маланкою, що вирішив на це свято влаштовувати змагання між жителями з різних частин міста. Перемагав той, хто мав найунікальніший костюм. Барон мав для переможців приз. Він дарував бочку пива та бочку меду, а також підтримував район, що переміг, впродовж року. Зокрема давав дозвіл на вільне проведення різних релігійних свят.

Під час австрійського, румунського та радянського періоду на Буковині не дозволяли підтримувати народні традиції та святкування. До прикладу, радянська влада вважала Маланку дуже релігійним святом, тож забороняла його святкувати. 

Виготовлення масок 

У Вашківцях проживає родина Столярів, яка займається виготовленням масок на Маланку. Василь Столяр захопився цією справою ще у дитинстві. Першу маску чоловік виготовив, коли навчався у шостому класі. Тоді це було просто дитяче хобі. Але це ремесло не залишало Василя. Тож він вирішив самотужки навчитись виготовляти маски на святкування. 

Майстер робить маску з гіпсових бинтів. Перший етап – це ліплення з глини та соломи форму майбутньої маски. Ця справа є дуже клопіткою, адже потрібно зробити так, аби маска відповідала певній формі обличчя. Згодом на застиглу форму одягають пакет. Протягом доби маска повинна сохнути. Після цього чоловік промальовує риси обличчя певного персонажа. 

За день Василь може зробити 10-12 заготівель для масок. Коли йому допомагає дружина або син, то вдається виготовити більше. За сезон родина створює 150 масок. Кожного року замовлень стає все більше. Тож інколи подружжя змушене засиджуватись за роботою допізна. Також сім’я продає свої вироби на місцевому базарі. 

Персонажі

Вашківецька Маланка є багатою на різноманітних персонажів. Кожен з них символізує певний історичний період й традиції регіону. Тож розповімо про декількох героїв буковинської Переберії. 

Основними персонажами є Маланка і молодий хлопець Василь. У Маланку зазвичай переодягаються юнаки. Ці герої символізують господарів і вважаються позитивними персонажами. Також на святкуванні можна зустріти Циганку та Цигана. Вони втілюють у собі більш злих духів. У Вашківцях прийнято, аби Циган водив за собою Ведмедя. У нього здебільшого переодягаються місцеві чоловіки. Ці персонажі беруть участь у так званій “борінці” – у боротьбі між Ведмедями та Циганами з різних частин міста. 

Обов’язковим персонажем Маланки є Коза. Вона символізує добробут, а також щедрий врожай. Здебільшого костюм цього персонажа складається із дерев’яних рогів та хутряного кожуха. 

Сучасна Маланка поповнилась новими персонажами. Зокрема на святкуванні можна натрапити на образи українських політиків, відомих співаків і акторів. Також на теперішніх святкуваннях присутні автомобілі. Машини декорують, роблять додаткове освітлення, аби їх було видно здалеку. 

Що можна побачити у Чернівецькому краєзнавчому музеї

0

На Буковині вдалось зберегти культуру, а також чимало традицій наших предків. Ці збереження передаються з покоління в покоління. А от туристи мають змогу познайомитись ближче з регіоном у Чернівецькому краєзнавчому музеї. У цьому матеріалі на chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про діяльність цієї буковинської установи.

Заснування

Чернівецький краєзнавчий музей з’явився у 1863 році. Ініціаторами відкриття стали самі ж буковинці. Адже народ прагнув залишити історичні родинні надбання для наступних своїх поколінь. Робота музею розпочалась зі збору експонатів, зокрема з галузі археології, нумізматики, природничих наук тощо. Але робота музею тривала недовго. У 1877 році краєзнавчий будинок був змушений припинити свою діяльність. 

Наприкінці 19 століття у Чернівцях порушили питання щодо відновлення роботи музею. У 1892 році у Відні ухвалили статут установи. У цьому документі були зазначені певні завдання з вивчення історії краю у галузях природничих наук, мистецтва, культури тощо. У 1893 році Чернівецький краєзнавчий музей був офіційно відкритий. Саме тоді була представлена перша виставка. 

Під час Першої світової війни діяльність чернівецького музею була призупинена. У другій половині 20 століття музей отримав новий статут – регіональний. У 1935 році чернівецький музей став Регіональним музеєм імені короля Кароля II. 

Діяльність музею

Чернівецький краєзнавчий музей розташований на вулиці Ольги Кобилянської. У будівлі зберігається колекція з понад 83 тисячі предметів. Загалом станом на 2023 рік чернівецький музей є власником понад 115 тисяч експонатів, аналогів яким не існує. Це оригінальна нумізматична колекція, що нараховує більш як 3 тисячі монет, збірка стародруків з унікальною Острозькою Біблією, друкованою Іваном Федоровим 1581 року, колекція холодної та вогнепальної зброї, археологічні знахідки на території Буковини тощо. 

Справжньою гордістю для музею є багата колекція буковинських ікон 16-18 століття. У музеї представлені полотна видатних буковинських митців М. Івасюка, Ю. Пігуляка, Є. Максимовича, А. Кохановської. У музеї зберігається колекція, яка зацікавить прихильників історії. Зокрема це експозиція “Буковина у складі Молдавського князівства”. У межах цієї виставки можна оглянути зброю та спорядження молдавського воїна 14-16 століття, бюст із зображенням молдавського господаря Олександра Доброго, а також копію митної грамоти від 8 жовтня 1408 року, де вперше згадується місто Чернівці.

Постійною виставкою у музеї є “Панське місто Чернівці”. У ній представлена колекція жіночих та чоловічих костюмів початку 20 століття. Також у будівлі є зала, в якій розташована флора та фауна Буковини. 

Завдяки екскурсії у Чернівецькому краєзнавчому музеї можна глибше пізнати історію буковинського краю. Зокрема дізнатись про народний рух опришків, який розпочався на Буковині у 16 столітті і тривав понад 300 років. У 1730-1740-х роках їхнім очільником був Олекса Довбуш. Про нього складено чимало легенд та переказів. В одній з експозицій виставлена зброя та спорядження опришків. Також чималий розмах набрав рух селян під проводом Лук’яна Кобилиці. В музеї зберігається велика скульптурна група Здиховського “Лук’ян Кобилиця та його соратники” і картина художника Очеретька “Мужицька сесія”, що зображує виступ Кобилиці перед селянами.

Окрема зала у музеї виділена для культурного життя Чернівців. На одній з виставок представлене музичне та театральне життя тогочасної Буковини. Колекція музичних інструментів, зразки одягу та головних уборів міщан, виготовлених за старими поштівками та журналами, чоловічі та жіночі аксесуари — все це передає неповторний шарм Чернівців початку 20 століття. 

Як виник телефонний зв’язок на Буковині

0

У часи панування австрійської влади на території Буковини з’явилась ідея запровадити телефонний зв’язок. Телефонна станція мала забезпечувати зв’язком навколишні населені пункти. У цьому матеріалі на сайті chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про появу телефонного зв’язку у Чернівцях. 

Виникнення ідеї

Міністерство торгівлі Австрії на прохання Буковинської палати торгівлі і ремесел вирішило телефонізувати місто та його околиці. Тож влада прийняла рішення збудувати центральну телефонну станцію. Саме завдяки їй можна було б забезпечити зв’язком усі населені пункти у радіусі 10 кілометрів. Більш заможні буковинці мали змогу за власні кошти провести телефонні лінії ще далі, за обмежену відстань. 

Проєкт будівництва тривав понад десять років. Відповідальними за весь процес була провідна лондонська телефонна компанія. На той час підприємству вже вдалось телефонізувати Прагу, Грац, Трієст та інші європейські міста.

Запуск зв’язку

Офіційною датою впровадження телефонного зв’язку на Буковині вважають жовтень 1883 року. Саме тоді частково запрацювала центральна телефонна станція. Вона надавала послуги 13 місцевим абонентам. Звісно, першими, хто почав використовувати телефон, були найповажніші державні, крайові та банківські установи. 

У 1884 році вже вдалось з’єднати Чернівці з передмістям, а саме з Садгорою. Перший приміський телефон було встановлено у палаці барона Йогана Мустаци. Згодом зв’язок з’явився й у поміщицьких маєтках. Власними можливостями скористався поміщик Ніколаус Добровольський фон Букенталь, який мешкав у селі Добринівці. Чоловік за свої кошти провів аж цілу телефонну магістраль до будинку. Сім телефонних апаратів дозволяли господареві спілкуватися із сусідніми селами і головною станцією у Чернівцях. 

Місцева влада вкладала державні кошти у розвиток електрозв’язку на Буковині. Зокрема виділялись значні кредити під 4-5 відсотків річних. Спочатку міська влада отримала кредит у сумі 320 тисяч крон, який з часом збільшився удвічі – до 650 тисяч. Завдяки цьому вдалось вчасно завершити будівництво телефонної станції у Чернівцях. 

На той час це була велика сума. Наприклад, для спорудження Чернівецького театру знадобилося 500 тисяч флоринів, або мільйон крон. 

Однак розвиток телефонізації не був досить швидким на Буковині. На це впливали певні обставини, зокрема плата за телефон була високою – 80 флоринів (для порівняння: великий (до 900 кг) віл коштував тоді до 60 флоринів, центнер пшениці – 6-10 флоринів). У результаті, не усі мешканці мали змогу користуватись телефонним зв’язком. У 1886 році телефонна служба прийняла рішення знизити плату за послуги, аби залучити більше мешканців до використання зв’язку. Хоча отримати дозвіл на встановлення на приватній землі стовпів або згоду на під’єднання дротів до будинків було досить складно. 

Також розвиток зв’язку затримували стихійні явища. Адже у Чернівцях обривались телефонні дроти через шквальний вітер, а також через намерзання льоду на проводах. Досить часто телефонні лінії споруджували з певними порушеннями. Скажімо, не на стовпах із строго встановленою відстанню, а на стояках дахів будинків, де відстань іноді перевищувала 100 метрів.

Налагодження телефонного зв’язку у населених пунктах Буковини також просувалось повільно. Деякі громади протягом років просили про телефонний зв’язок. До слова, мешканці приміського села Тарашани через 30 років після початку телефонізації не могли домогтися проведення до цього населеного пункту електрозв’язку. Станом на 1889 рік на Буковині працювало лише 114 телефонів. 

Як у Чернівцях працює кіберспортивний клуб

0

Кіберспорт – змагання з відеоігор – є дуже популярним видом спортивної активності у світі. Завдяки цьому заняттю гравці тренують розумові та фізичні навички. Учасники формуються у команди та змагаються за призові фонди, що можуть досягати величезних сум. Офіційно кіберспорт визнали в Україні у 2020 році. Його авдиторія зростає і, за даними дослідників, 2024 року досягне 577 мільйонів людей. Лише в Україні станом на 2023 рік є 1,3 мільйона глядачів.

У цьому матеріалі на chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про діяльність кіберспортивного клубу у Чернівцях. 

Відкриття клубу

У 2022 році у Чернівцях з’явився кіберспортивний клуб Arena. Це франшиза мережі клубів, що вже діють у Черкасах та Кременчуці. Це відкриття на Буковині вартувало близько 70 тисяч доларів. Цей заклад відрізняється від інших ігрових тим, що Arena проводить кібертурніри. Здебільшого у них беруть участь команди з 5 гравців та виграють кошти за призові місця. Також дуже часто в клуб приходить молодь, аби просто зіграти в платні відеоігри на потужній техніці. 

Олександр Бодашко є співвласником кіберспортивних клубів. Він розповів, що на такий бізнес його надихнула ностальгія за комп’ютерними закладами, які були у 90-ті роки. Чоловік пригадує, що тоді увесь вільний час проводив з друзями саме у таких місцях. Заробивши гроші, приятелі вирішили вкласти в те, що їм до вподоби. Перед запуском власного бізнесу вони спершу поїхали у Київ, де проаналізували, як працюють кіберклуби. Ці заклади були вже більш серйозні та прибуткові.   

У жовтні 2020 року чоловіки відкрили перший свій кіберклуб у Черкасах. Згодом вони винайшли бізнес-модель, яка виявилась дієвою і продовжили запускати такі заклади у інших містах. Станом на 2023 рік клуб Arena вже є у чотирьох містах України. Підприємці й надалі продовжують пропонувати іншим бізнесменам відкривати кіберклуби під маркою Arena в будь-якому місті України. 

Робота під час повномасштабного вторгнення

З початком повномасштабного вторгнення для бізнесу Arena настав складний період, як і для більшості бізнесів України. Відвідувачів у клубах було дуже мало, адже багато людей виїхали. Власники старались хоч якось працювати, аби окупити свою справу. Зокрема електрику, прибирання, оренду, зарплату. Про турніри мова не йшла, бо не було гравців.

Кіберклуб Arena працював у Кременчуці навіть після того, як росіяни влучили ракетами у торговий центр “Амстор”. Підприємці навіть не думали про те, аби закривати свій бізнес. Вони вважали, що у людей повинно бути місце, де можна відволіктись. Але, попри це, клуб дотримується усіх правил. Не працює під час тривоги й закривається до комендантської години. 

Компанія Arena вже повернулась до турнірів. Всі вони проходять на підтримку ЗСУ. Адже підприємцям важливо підтримувати економіку України. Турнір проводять щомісяця. Навіть вдалось вийти на міжнародний рівень.  

В історії діяльності компанії був цікавий випадок. Раніше кіберклуб називався Z Arena. Засновники хотіли орієнтуватися саме на молодь, на поколінні Z. Адже їхня цільова аудиторія це були особи від 12 до 25 років. Проте після початку повномасштабної війни власники зрозуміли, що майбутнього у них може не бути, якщо вони не приберуть літеру Z з назви. 

На думку Олександра, кіберспорт є перспективною галуззю в Україні. Але варто, аби влада сприйняла цю сферу серйозно. Адже ніхто цим не цікавиться, окрім власне фанатів і гравців. Але в країні є багато людей, готових цим займатися. З простого хобі це стає гідним заробітком. А у компанії в планах відкритись у всіх містах України, а згодом вийти на польський ринок. 

Хто такі буковинські IT-волонтери

0

З 2014 року в українському інфопросторі досить часто можна натрапити на слово “волонтери”. Тоді хтось взяв до рук зброю і пішов захищати українські кордони, а хтось залишився в тилу і всіма силами допомагав військовим. Це продовжується і сьогодні. 

У цьому матеріалі на сайті chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про буковинських IT-волонтерів – хто вони такі і чим займаються. 

Інтернет змінює уявлення про війну

У 2014 році у війну включилися різноманітні групи та представники буковинського ІТ-середовища. Хтось залишається у цій сфері й сьогодні. За десять років війни чернівецькі IT-компанії розширили свої напрямки і розподілили їх по декількох хабах. Працівники об’єднані в понад два десятки різноманітних волонтерських груп та команд.

У МediaHub IT-волонтери працюють над створенням різноманітних технологій, зокрема ШІ-технологій (штучного інтелекту). Також працівники аналізують інформацію, ведуть пошук та ідентифікацію окупаційних російських військових, які залишили сліди воєнних злочинів, що були здійснені на території України, або брали та беруть участь в окупації наших територій. А ще IT-спеціалісти розробляють українські ігри. 

Проєкти буковинських IT-компаній

IT-спеціалісти працюють у команді з журналістами, маркетологами, дизайнерами, електронниками, проєкт-менеджерами, фахівцями з інформаційних технологій. Здебільшого айтішники діють автономно і не залежать одне від одного. Вони мають змогу співпрацювати напряму з проєктом. 

Діяльність IT-працівників загалом спрямована на створення та поширення правди про війну в Україні. Завдяки штучному інтелекту спеціалісти мають змогу охопити багатотисячну аудиторію. А також IT-компанії формують комунікаційні структури, аби доносити правду світові про злочинну терористичну діяльність російських окупантів на території нашої держави.

Загалом буковинські IT-волонтери мають чимало напрямів. Хтось з них займається різними DDOS-атаками, викликаючи технічні збої в ресурсах окупантів, хтось — іншими видами кібервійни. До прикладу, команда чернівецьких айтішників створила програму для браузерів No russia content, яка блокує поширення російського пропагандистського контенту в інтернет-просторі. А також блокуються усі російські сайти в пошуковій системі. Раніше українські спеціалісти обмежували російський контент лише на території нашої держави, а тепер, завдяки цьому проєкту, є змога перешкодити поширенню пропаганди у світі. 

Завдяки штучному інтелекту буковинські IT-команди також розробили моделі комп’ютерного зору з виявлення, ідентифікації та точної класифікації різних типів військових транспортних засобів і людей, які можуть бути знайдені на полі бою. Також за допомогою цього проєкту можна відстежити об’єкти у реальному часі у зоні бойових дій.

В Україні ще активно розвивається технічний напрям в IT-сфері. Фахівці за допомогою різних деталей створюють необхідну амуніцію для військових. До прикладу, був реалізований проєкт AeroDraco – це розробка дронів дирижаблів-обманок. А також War Robot Che – це ініціатива, у межах якої розробили різноманітні тактичні автоматизовані наземні роботизовані колісні та гусеничні системи пересування. 

На думку IT-спеціалістів, кібербезпека є дуже важливою у наш час. Адже проти нашої держави воюють не лише підтримувані тоталітарними державами кіберспеціалісти, а й різні приватні й поодинокі хакерські групи, які у своїх методах діяльності як ніколи намагаються бути креативними. Нашим IT-працівникам неодноразово доводилось стикатись з блокуванням роботи різноманітних комп’ютерних ресурсів та баз даних, намаганням отримати контроль над комп’ютерами або виведенням з ладу різних електронних систем.

Як війна вплинула на IT-компанію ЕРАМ: переїзд на Буковину

0

З початком повномасштабного вторгнення реальність кожного українця змінилась. Повномасштабні бойові дії вплинули не лише на суспільство, а й на діяльність українських компаній. У цьому матеріалі на chernivtsi-future.com.ua ми розповімо про те як воєнний стан вплинув на роботу IT-компанії ЕРАМ.

IT-бізнес ЕРАМ

ЕРАМ є однією з найбільших айті-компаній в Україні. Її команда налічує понад чотирнадцять тисяч спеціалістів. На українському IT-ринку ЕРАМ вже працює близько п’ятнадцяти років. Бізнес мав офіси у декількох містах України, зокрема й у Чернівцях. Після 24 лютого 2022 року деякі з них були змушені припинити свою роботу. Чимало фахівців евакуювались у більш безпечні регіони України. До прикладу у Львів, Івано-Франківськ, Чернівці та Ужгород. Саме ці міста стали центрами діяльності компанії ЕРАМ. 

Як повномасштабне вторгнення вплинуло на діяльність IT-бізнесу

Останні роки IT-сфера в Україні активно розвивалась. У 2021 році айті-зайнятість зросла на 36% і це позитивно вплинуло на стан економіки держави. Ця індустрія успішно процвітала до початку повномасштабної війни. Після 24 лютого 2022 року спеціалістам довелось видозмінити свою роботу.

У перші дні повномасштабного вторгнення працівники компанії ЕРАМ переїхала у безпечніші міста. Тож вже 28 лютого 2022 року більшість спеціалістів повернулись до своєї роботи. Команді довелось швидко взяти себе в руки, аби працювати ефективно. Також керівництво ЕРАМ створили прихисток для своїх робітників й для їхніх родин. У перші місяці повномасштабної війни у Чернівцях змогли прийняти понад 600 IT-спеціалістів. 

До війни Чернівці були на дев’ятому місці у рейтингу міст, де були розташовані офіси айті-компанії. Зараз Чернівці стали основним стратегічним напрямком розвитку компанії. Адже сюди переїхала більша частина команди ЕРАМу. Станом на 2022 рік на Буковині компанія мала два коворкінга, де могли працювати близько 50 людей. 

Завдяки злагодженій комунікації ЕРАМу вдалось зберегти хорошу співпрацю з іноземними партнерами. Більшість клієнтів побачили, що для них нічого не змінилося у роботі з компанією, за винятком затримок, пов’язаних з релокацією людей. Для команди є дуже важливим те, що з ними й надалі залишились працювати бізнеси, що уклали угоду ще до початку повномасштабного вторгнення. А також спеціалісти радіють новому потоку клієнтів.

У перші дні великої війни керівництво ЕРАМу виплатило кожному фахівцю додаткову тисячу доларів як допомогу під час воєнного стану. Дехто використав ці кошти на переїзд, а багато задонатили їх на ЗСУ чи в благодійні фонди. Ще для працівників компанії доступна цілодобова консультація та допомога у екстрених ситуаціях. Завдяки такій ініціативі вдалось евакуювати сотні спеціалістів з гарячих точок. 

Компанія ЕРАМ також допомагає Україні й фінансово. Зокрема бізнес вкладає кошти у розвиток міста, де розташовані їхні офіси. Ще ЕРАМ перераховує гроші у різні фонди, організації на армію, лікарні, реабілітаційні центри та інші структури. Також у компанії є проєкт EPAM University Programs, який допомагає українським університетам Харкова, Києва, Сум, Херсону, Одеси, Миколаєва й інших міст перенести усі дані до хмарних сховищ Amazon Web Services, щоб навіть при руйнації будівлі навчальної закладу всі важливі документи були збережені, а студенти могли продовжувати навчання дистанційно. Також з початку повномасштабного вторгнення IT-фахівці розробили програму навчання для тих, хто хоче опанувати нову професію. 

Отож IT-спеціалісти, попри війну, продовжують працювати задля підтримки економіки нашої держави. 

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.