У часи панування австрійської влади на території Буковини з’явилась ідея запровадити телефонний зв’язок. Телефонна станція мала забезпечувати зв’язком навколишні населені пункти. У цьому матеріалі на сайті chernivtsi-future.com.ua ми більш детально розповімо про появу телефонного зв’язку у Чернівцях.
Виникнення ідеї
Міністерство торгівлі Австрії на прохання Буковинської палати торгівлі і ремесел вирішило телефонізувати місто та його околиці. Тож влада прийняла рішення збудувати центральну телефонну станцію. Саме завдяки їй можна було б забезпечити зв’язком усі населені пункти у радіусі 10 кілометрів. Більш заможні буковинці мали змогу за власні кошти провести телефонні лінії ще далі, за обмежену відстань.
Проєкт будівництва тривав понад десять років. Відповідальними за весь процес була провідна лондонська телефонна компанія. На той час підприємству вже вдалось телефонізувати Прагу, Грац, Трієст та інші європейські міста.
Запуск зв’язку
Офіційною датою впровадження телефонного зв’язку на Буковині вважають жовтень 1883 року. Саме тоді частково запрацювала центральна телефонна станція. Вона надавала послуги 13 місцевим абонентам. Звісно, першими, хто почав використовувати телефон, були найповажніші державні, крайові та банківські установи.
У 1884 році вже вдалось з’єднати Чернівці з передмістям, а саме з Садгорою. Перший приміський телефон було встановлено у палаці барона Йогана Мустаци. Згодом зв’язок з’явився й у поміщицьких маєтках. Власними можливостями скористався поміщик Ніколаус Добровольський фон Букенталь, який мешкав у селі Добринівці. Чоловік за свої кошти провів аж цілу телефонну магістраль до будинку. Сім телефонних апаратів дозволяли господареві спілкуватися із сусідніми селами і головною станцією у Чернівцях.
Місцева влада вкладала державні кошти у розвиток електрозв’язку на Буковині. Зокрема виділялись значні кредити під 4-5 відсотків річних. Спочатку міська влада отримала кредит у сумі 320 тисяч крон, який з часом збільшився удвічі – до 650 тисяч. Завдяки цьому вдалось вчасно завершити будівництво телефонної станції у Чернівцях.
На той час це була велика сума. Наприклад, для спорудження Чернівецького театру знадобилося 500 тисяч флоринів, або мільйон крон.
Однак розвиток телефонізації не був досить швидким на Буковині. На це впливали певні обставини, зокрема плата за телефон була високою – 80 флоринів (для порівняння: великий (до 900 кг) віл коштував тоді до 60 флоринів, центнер пшениці – 6-10 флоринів). У результаті, не усі мешканці мали змогу користуватись телефонним зв’язком. У 1886 році телефонна служба прийняла рішення знизити плату за послуги, аби залучити більше мешканців до використання зв’язку. Хоча отримати дозвіл на встановлення на приватній землі стовпів або згоду на під’єднання дротів до будинків було досить складно.
Також розвиток зв’язку затримували стихійні явища. Адже у Чернівцях обривались телефонні дроти через шквальний вітер, а також через намерзання льоду на проводах. Досить часто телефонні лінії споруджували з певними порушеннями. Скажімо, не на стовпах із строго встановленою відстанню, а на стояках дахів будинків, де відстань іноді перевищувала 100 метрів.
Налагодження телефонного зв’язку у населених пунктах Буковини також просувалось повільно. Деякі громади протягом років просили про телефонний зв’язок. До слова, мешканці приміського села Тарашани через 30 років після початку телефонізації не могли домогтися проведення до цього населеного пункту електрозв’язку. Станом на 1889 рік на Буковині працювало лише 114 телефонів.
