Розваги у минулих століттях зовсім не були схожими на розваги сучасних містян. Так, чернівчани минулого проводили своє дозвілля у театрах, відвідуючи вистави та концерти класичної музики, ходили у кіно та робили ставки на тоталізаторі, спостерігаючи за кінними перегонами, пише сайт chernivtsi-future.com.ua.
Так, наприкінці дев’ятнадцятого – на початку двадцятого століть у Чернівцях зародився кінний спорт, а відтак – з’явилися перші іподроми. Як це все відбувалося та чим особливі іподроми Буковини – читайте у матеріалі нижче.
Розваги для еліти
На час, коли у Чернівцях тільки зароджувався кінний транспорт, на інших українських теренах він вже активно розвивався. Одним з найбільших та найстаріших вважається іподром у Харкові, який заснували ще у 1848-му році, відтак – кінний спорт тут зародився ще раніше. Також цікавий з точки зору історії іподром діяв уже на той час у Полтаві.
Згодом кінний спорт набув популярності і в Чернівцях – спершу це були локальні розваги для тогочасної буковинської еліти, які проводили військові. Вперше змагання такого роду провели у 80-х роках дев’ятнадцятого століття неподалік Садгори, де знайшли найбільш відповідну локацію.
Вважається, що перші кінні перегони у Австро-Угорщині, до якої у той час належала і Буковина, здійснювалися за підтримки заможних представників населення. Здебільшого, підтримували перегони заможні землевласники та дворяни, які приходили дивитися на перегони та навіть робили ставки на те, який кінь виявиться найкращим у гонках та першим прийде до фінішу.
Ставки на кінний спорт у Чернівцях
Згідно з архівними даними, колись іподром діяв на міському полі у Старій Жучці – тоді це було окреме село, а ще – у полі між дитячою обласною лікарнею та кавалерійською казармою. Влаштовувати перегони на польовій території потрібно було виключно у сприятливу для цього погоду.
На початку двадцятого століття на Буковині виник так званий “Буковинський клуб панів”, куди входили переважно дворяни. Одна зі спеціалізацій цього об’єднання – не тільки за спільними інтересами поєднувати місцеве дворянство, а й сприяти діяльності справжнього тоталізатора. Зробити ставку на перегони можна було у касі товариства, яка діяла на вулиці Панській. Ставки були не надто високими, і їхня роль у кінному спорті полягала, здебільшого, у тому, щоб надати перегонам іншого значення, розпалити більшу цікавість серед глядачів.
Нагадували про проведення чергових кінних перегонів у місті через рекламу, яка розміщувалася у газетах та журналах, які видавали у той час. Також на вулицях міста перед перегонами розміщували кольорові плакати з програмами – все для того, щоб привернути увагу якомога більшої кількості міщан. Реклама працювала як потрібно – такі події завжди збирали численну публіку, представників різних верств населення, місцеву еліту.
Кінний спорт на Буковині розвивався б і надалі, однак у роки Першої світової війни його суттєво зруйнували. Знищили, зокрема, трибуни, а територію довгий час не використовували за призначенням, і тільки по завершенню воєнних дій відновили кінний спорт зусиллями тієї ж спільноти, яку перейменували. Товариство дбало про збереження традицій кінного спорту, тож навіть у ті роки вирішило звести новий потужний іподром на березі річки Прут. І його таки звели – за деякими даними, його розміри були величезними – іподром став другим за розміром у Румунії.
У ті роки кінні перегони проводили з більшим розмахом, у ньому брала участь більша кількість учасників та глядачів.
У радянський період кінний спорт не розвивався, тож змагання на іподромах практично не проводили.
