Невідповідні забудови Чернівців: історія та сьогодення

Щороку у місті, починаючи від середини 19 століття, виходили річні ілюстровані календарі, які багато в чому презентували досягнення міської громади та влади за рік (на цьому єднанні громади і влади весь час наголошували). Якщо ми заглянемо у подібні календарі австрійського часу, то зрозуміємо, що як досягнення презентували або облаштування ринків, або нові будівлі соціально-благодійницького характеру: лікарні, притулки дитячі або для людей з інвалідністю. Потім особливого значення набули культурні об’єкти для городян. Розповість далі chernivtsi-future.

Звернемося до румунського періоду – така ж картина! Для презентації влади використовувалися соціальні будинки для бідних та безхатьків, також різноманітні соціальні, освітні, медичні установи. Втілення таких проектів вважалося неймовірно важливим саме для піару влади, для відчуття громади, що вона йде шляхом прогресу, а не власної вигоди.

Сучасні промахи влади

Тобто, з точки зору популярності влади, облаштування якогось дитячого стадіону у тисячу разі важливіше, ніж будь-яке приватне будівництво. Чому ж теперішня влада, депутати цього не розуміють? Підкріпимо слова прикладами. Перше: можливе будівництво на колишньому спортивному майданчику між вулицями Шептицького і Шкільною. Родзинка в тому, що майданчик єдиний, який ще можна використати для громадського простору у цьому районі. Все інше просто забудовано. Якщо забудувати і його, у районі громадського простору не буде ніколи.

притулок

Друге: проект будівництва споруди на площі Турецької криниці, яку назвали капличкою. Але під час обговорення з’ясувалося, що це просто дуже ніжне визначення будівлі величиною з десятиповерхівку посеред площі Пресвятої Марії (що біля Турецької криниці), яка нині збирає молодь, скейтерів, мам із візочками, чернівчан, які хочуть поглянути на горизонт тощо. Цю площу, як відомо, довго придумували, довго втілювали. Виявляється, все для того, щоб потім зруйнувати весь її ансамбль. Власне, саме це будівництво тридцятиметрової вежі підтримали на сесії міської ради, очевидно в пошуках популярності серед виборців-вірян.

А в часи СССР…

І нарешті, насамкінець, поставимо ще таке запитання: наскільки доцільно без загальних обговорень взагалі вносити питання радикальних змін у середмісті на користь тієї чи іншої корпорації?

Звернемося до досвіду радянської влади. Коли вона прийшла у місто, архітектори мали багато планів щодо нового будівництва у ньому. Але нині ми бачимо, що Чернівці збереглися навіть краще, ніж тотожні міста у Європі. А чому? Адже архітектори у сорокових роках розробляли неймовірно амбіційні плани перебудови старих Чернівців. А тому, що 1956 року, коли харківські науковці виробили генеральний план Чернівців, то було вирішено відмовитися від будівництва у середмісті. І цього рішення дотримувалася навіть радянська влада. Такі рішення є і зараз, але на них усім байдуже.

У вісімдесяті роки знову архітектори вирішили відновити роботу по перебудові, але це передбачувано збурило громадськість у ті часи. І навіть радянська влада, яка існувала без виборів, розуміла, що середмістя – це недоторканість. І залишила його лише для косметичних змін. То, може, варто і нам заспокоїтися?

Цікава публікація?

Поділіться нею в соцмережах

 
The website encountered an unexpected error. Please try again later.